Посилюємо психологічну стійкість фахівців, які надають допомогу родинам військовополонених, зниклих безвісти та загиблих

Виклики, спричинені повномасштабною війною, зумовили значну потребу у фаховій підготовці спеціалістів, здатних працювати з родинами військовополонених, зниклих безвісти та осіб, які пережили втрату. Щоб посилити професійну спроможність фахівців соціальних закладів столиці, управлінням з питань гендерної рівності Департаменту соціальної та ветеранської політики КМДА було ініційовано навчання для соціальних працівників, фахівців із соціальної роботи та надавачів соціальних послуг.

Протягом 2025 року у співпраці з Ізраїльською Коаліцією по роботі з Травмою та Київським міським центром соціальних служб були організовані навчальні заходи за міжнародною програмою психологічної підтримки родин військовополонених, зниклих безвісти та родин, що переживають втрату близьких.

Тетяна Мельничук ‒ кандидатка психологічних наук, психологиня, тренерка Israel Trauma Coalition ‒ допомогла учасникам:
- опанувати сучасні методи етичної комунікації, кризового втручання та емоційної підтримки;
- навчитися враховувати гендерні особливості переживання травматичних подій;
- застосовувати інструменти саморегуляції та профілактики професійного вигорання.

Навчання включало як групові, так і індивідуальні консультації, що дозволило підвищити професійні компетентності понад 100 фахівців міського та районних центрів соціальних служб, Київського міського Центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству, Міського центру дитини та Служби у справах дітей та сім᾽ї.

Питання, які учасники ставили під час навчання:
- як визначати професійні межі та уникати перенавантаження, надмірної емпатії;
- практичні техніки стабілізації клієнтів та методи власної саморегуляції;
- які моделі комунікації та уникнення ретравматизації є найбільш безпечними;
- коли скеровувати клієнта до вузького спеціаліста та як це робити коректно;
- як документувати кризові випадки для мінімізації професійних ризиків;
- елементи безконфліктної комунікації у конфліктних ситуаціях;
- як працювати з гнівом, фрустрацією та емоційними зривами клієнтів.

Виявлені проблемні питання під час навчання:
- нестача практичних інструментів для роботи з гострими травматичними реакціями;
- відсутність універсальних протоколів роботи з різними типами вразливих груп (досить застаріли опитувальники, протоколи роботи);
- високий рівень виснаження та вторинної травматизації серед фахівців;
- труднощі з міжвідомчою взаємодією у складних кейсах.

Тетяна Мельничук, тренерка-психологиня:
‒ Робота з такими сім’ями потребує не лише емпатії, а й спеціальних знань і навичок ‒ розуміння травми, втрати, тривалого очікування та невизначеності. Навчання поєднало теорію і практику та стало простором професійного обміну й підтримки фахівців, які щодня працюють із наслідками війни. Під час навчання особливу увагу було приділено впровадженню гендерно чутливих підходів, що дозволяють коректно враховувати відмінності у переживанні стресу й втрати жінками та чоловіками, а також підвищувати ефективність надання допомоги.

Підготовка таких фахівців є критично важливою для забезпечення якісного рівня соціальних послуг, адже саме вони першими взаємодіють із людьми у стані гострої вразливості. Наявність спеціальних знань і навичок дозволяє своєчасно надати допомогу, запобігти поглибленню психологічної травми та відновити відчуття безпеки і довіри.

Тетяна Гузенко, керівниця управління з питань гендерної рівності:
‒ Родини військовополонених, зниклих безвісти та загиблих сьогодні переживають один із найскладніших досвідів війни. Враховуючи високий рівень залученості учасників та їх запит щодо подальшої освітньої, методичної і супервізійної підтримки фахівців, управлінням з питань гендерної рівності ініційовано впровадження до навчальних заходів у 2026 році таких напрямів:
- Супервізії ‒ групові та індивідуальні, що є ключовим елементом професійної безпеки та розвитку. Вони дозволяють розбирати складні випадки з практики, отримувати підтримку, знижувати рівень вторинної травматизації та удосконалювати професійну практику.
- Інтервізійні групи ‒ забезпечують колегіальне обговорення, обмін досвідом і формування спільних підходів до роботи. Вони посилюють відчуття професійної спільноти та зменшують ізольованість фахівців у складних кейсах.

Забезпечення доступу до високоякісної психологічної допомоги, дівчат і хлопців, жінок і чоловіків, які мають травматичний досвід війни, ‒ один із напрямків Операційного плану заходів з реалізації у 2025-2027 роках Державної стратегії забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року.

Підготовка фахівців з надання профілактично-психологічної допомоги особам, постраждалим від конфлікту, визначені також заходами з реалізації на місцевому рівні Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» та Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні, зокрема:
- проведення навчань для фахівців, які надають соціальні послуги щодо застосування гендерного підходу під час надання послуг, формування навичок неконфліктного спілкування (План заходів з виконання Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року);
- проведення підготовки фахівців з питань надання профілактично-психологічної допомоги особам, постраждалим від конфлікту (План заходів з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року у місті Києві на 2023-2025 роки);
- розроблення навчальних програм психосоціальної підтримки для фахівців першої контактної ланки з урахуванням міжнародного досвіду (План заходів з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року у місті Києві на 2023-2025 роки);
- навчання соціальних працівників, фахівців із соціальної роботи, психологів, інших працівників основам роботи з ветеранами, військовослужбовцями та членами їх сімей під час надання соціальних послуг (План дій з виконання у місті Києві плану заходів на 2024-2026 роки з реалізації Концепції розвитку охорони психічного здоров'я в Україні на період до 2030 року).