Друга панельна дискусія

«Лідерство жінок під час кризового реагування: досвід, що формує майбутнє держави»

Наталія Богданова, заступниця начальника Управління з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України:
‒ Для того, щоб наші дії, як лідерок та керівниць, були більш ефективними, дуже важливим є гендерний підхід. Тобто підхід, який ґрунтується на аналітичній інформації та аналізі даних, певної ситуації, яка відбувається в місті. Ефективні рішення народжуються там, де враховуються реальні потреби людей, а громади залучаються до ухвалення рішень. Сьогодні особливо важливо враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю, ветеранів та ветеранок. Насправді, дуже багато залежить від кожного із нас і від наших власних рішень. У центрі будь-якого відновлення завжди залишаються люди, тому національна політика не може бути відірваною від місцевої, яка будується безпосередньо у громадах.

Вікторія Іцкович, директорка Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій КМДА:
‒ Стереотипи про «жіночі» та «чоловічі» професії досі існують, але суспільство поступово змінюється, в тому числі й через війну. Все більше жінки є затребуваними на інженерних спеціальностях, все більше дівчат йде навчатися інженерним спеціальностям, зокрема кібербезпеці. Змінюються і погляди батьків, які підтримують їхній вибір. Жінки успішно керують масштабними технологічними продуктами та реалізують важливі соціальні проєкти. До речі, одним з найбільших наших продуктів “Київ цифровий” керує жінка і в команді цього продукту дуже багато жінок. Тому надзвичайно важливо не ділити професії на жіночі й чоловічі, а створювати рівні можливості для кожної людини, враховуючи потреби різних груп населення та виклики, які постають перед суспільством.

Тетяна Мостепан, директорка Департаменту охорони здоров’я КМДА:
‒ Мабуть, одна з найсильніших змін, які принесла війна, полягає в тому, що українські жінки навчилися бути сильними навіть тоді, коли сил майже не залишилося. Вони чекають рідних з фронту. Самі служать. Виховують дітей. Працюють. Доглядають батьків. Підтримують близьких. І дуже часто на запитання «Як ти?» відповідають: «У мене все нормально». Тому що більшість із них звикли тримати все на собі навіть тоді, коли самі перебувають на межі виснаження. Саме тому ми маємо формувати культуру турботи про себе. Адже турбота про себе ‒ це не слабкість. Це необхідність. І одна з найважливіших умов нашої спільної стійкості. Своєчасне звернення по допомогу є важливим кроком до відновлення, а підтримка фахівців сьогодні доступна кожному, хто її потребує.

Олександра Соя, директорка «Київ Мілітарі Хаб»:
‒ Ветеранська політика ‒ це насамперед про людей і про те, яким буде наше суспільство завтра. Вона має бути орієнтована не лише на послуги, а на комплексну підтримку людини на всьому шляху повернення та відновлення. Важливо створювати середовище, в якому ветерани та ветеранки почуватимуться потрібними, зрозумілими й прийнятими, а колективи та громади будуть готові зустрічати їх з повагою та вдячністю. Водночас кожна життєва ситуація потребує окремого підходу ‒ чи йдеться про жінок-ветеранок, родини захисників і захисниць, сім’ї зниклих безвісти, чи тих, хто чекає своїх рідних з полону. Саме тому підтримка має бути чутливою до потреб кожної людини та кожної родини, адже за кожним статусом стоїть унікальна історія життя.

Наталія Лященко, директорка телеканалу Київ24:
‒ У час війни особливо важливо зберігати відповідальне інформаційне середовище, адже інформація сьогодні є потужним інструментом, який впливає на суспільство не менше, ніж інші виклики воєнного часу. Лідерство в медіа ‒ це не лише про здобуття позицій, а й про щоденну роботу над їх утриманням, дотримання професійних стандартів, пошук нових підходів до комунікації та протидію маніпуляціям. Водночас головне завдання полягає не лише в інформуванні людей, а й у розвитку критичного мислення, формуванні відповідального ставлення до інформації та зміцненні стійкості суспільства. Усі наші зусилля мають працювати на спільний результат ‒ розвиток країни та посилення її спроможності протистояти сучасним викликам.

Яніна Левковська, голова ГО «Спілка самаритян України Київське об’єднання»:
‒ Сила громади народжується зі співпраці, довіри та спільної відповідальності. Сьогодні громадський сектор, місцева влада, міжнародні партнери та волонтери працюють як єдиний механізм, щоб знаходити ефективні рішення для людей, швидко реагувати на виклики та створювати більш інклюзивне й безбар’єрне середовище. Саме довіра між громадою та владою відкриває нові можливості для залучення ресурсів на розвиток безпеки, доступності та підтримки тих, хто цього потребує найбільше. А справжнє лідерство ‒ це не про посади чи статуси, а про готовність брати на себе відповідальність, ухвалювати непрості рішення, об’єднувати людей навколо спільної мети та працювати заради добробуту громади.